Вітаю Вас, Гість! Реєстрація RSS

Народний Рух України
Калуська міська організація

П`ятниця, 29.03.2024

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА

    Національна безпека України як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз є необхідною умовою збереження та примноження національних духовних і матеріальних цінностей. 

    В умовах соцiальної напруги, економiчної кризи, полiтичної нестабiльностi, не сформованих остаточно структур громадянського суспiльства життєво важливою для України є загальнонацiональна згода щодо головних принципiв нацiональної безпеки i створення механiзмiв її ґарантiй на суспiльно-державнiй основi. 

    Вирiшальною для реалізації ґарантій національної безпеки України повинна стати її iнтеґрацiя в європейські полiтичнi та економiчнi структури, а також трансатлантичні системи колективної безпеки

    Зовнiшньополiтична безпека. Україна перебуває в процесi свого утвердження як незалежної держави, готової і здатної до спiвпрацi з усiма країнами для забезпечення власних нацiональних iнтересiв та мiжнародної безпеки. Рух вважає, що головним засобом забезпечення зовнішньополітичної безпеки є інтеґрація у європейські політичні структури, спроможні надавати Україні ефективну допомогу в попередженні та ліквідації зовнішніх загроз. 

    Протягом останніх років у Європі відбулися кардинальні зміни, пов’язані, зокрема, з розширенням НАТО на Схід та перспективою розширення Європейського Союзу. Розпочався процес формування нової Європи. Посткомуністичні країни Центрально-Східної Європи, до яких належить також Україна, визначилися у своєму курсі на економічну, політичну і військову інтеґрацію в ЄС, ЗЄС, ОБСЄ, НАТО. Україна, свого часу обравши позаблоковий статус, що не ґарантує необхідної безпеки, фактично стала «буферною зоною» між двома військовими блоками – НАТО і Ташкентського договору, відносини між якими перебувають у стані «холодного миру». Україна як важливий суб’єкт міжнародної безпеки повинна відігравати роль активного будівничого нової Європи. Політика України повинна виходити з неподільності економічної, політичної і військової інтеґрації в Європу, що в кінцевому підсумку визначить європейську цивілізаційну приналежність України. 

    З урахуванням цих стратеґічних цілей Народний Рух України вважає, що для забезпечення національних інтересів та національної безпеки України необхідно

    – поглибити співпрацю України з Європейським Союзом; 

    – увійти до існуючих і створюваних систем універсальної та реґіональної безпеки; 

    – активно розвивати військове та військово-технічне співробітництво з НАТО, інтеґруватися до політичних структур НАТО; 

    – брати активну участь у діяльності миротворчих сил, у тому числі спільно з державами НАТО; 

    – домагатися виходу України з СНД, участь у якому залишається однією з серйозних перешкод на шляху до європейських структур; 

    – проводити політику запобігання поділу Європи на «Європу багатих» і «Європу бідних», співпрацюючи для цього з сусідніми державами; 

    – підтримувати ініціативи, скеровані на поліпшення відносин між сусідніми державами. 

    Економiчна безпека. Досвiд розвитку передових країн свiту протягом останнiх тисячолiть свiдчить, що надiйнiсть iснування України як незалежної держави можлива лише за умов полiтичної стабiльностi суспiльства, що в першу чергу забезпечується ефективним функцiонуванням економiки. Нацiональна безпека України повинна базуватися на визнаннi зростаючого впливу економiчної складової на весь стан безпеки країни, на її обороноздатнiсть та захищенiсть iнтересiв. 

    Для ефективного забезпечення економiчної безпеки України необхiдно

    – створити ефективну систему державного реґулювання ринкових економічних відносин; 

    – подолати структурні диспропорції, монополізм виробників, перешкоди становленню ринкових відносин; 

    – розв’язати проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від економіки інших країн та подолати економічну ізольованість України від світової економічної системи; 

    – усунути загрози економічній безпеці у зв’язку з відпливом інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів за межі України; 

    – зупинити криміналізацію суспільства та тінізацію економіки; 

    – підняти ступінь конкурентоздатності рiзних галузей промисловостi на свiтовому ринку; 

    – ліквідувати технологiчну вразливість стратеґiчних галузей, зокрема тих, якi забезпечують обороноздатнiсть країни; 

    – підтримувати стабiльність внутрiшнього ринку та нацiональної валюти; 

    – забезпечити інноваційну спроможність національної економіки і розвиток високих технологій. 

    Енергетична безпека. Енергетика є основою національної економіки країни, найважливішим чинником її розвитку, базовою стратеґічною галуззю. В умовах відносно низької забезпеченості України власними енергоресурсами і майже цілковитої залежності від їхнього постачання з Росії заходи щодо диверсифікації джерел надходження енергоносіїв, насамперед – природного газу, нафти і ядерного палива, – повинні розглядатись як ключовий елемент забезпечення національної безпеки держави, сталого розвитку її паливно-енергетичного комплексу. 

    Рiвень енергетичного самозабезпечення в Україні знижується, головним чином, через падiння обсягiв виробництва вугiлля та газу, а також через нестабiльнiсть роботи енергоблокiв АЕС. Внаслідок технологічної відсталості, успадкованої від радянської економіки, високим залишається рівень енергомісткості продукції промисловості. Це призводить до загрози неконкурентоздатностi головних складових українського експорту - металу, продуктiв хiмiчної та нафтохiмiчної промисловостi, важкого машинобудування тощо. У свою чергу, це зменшить участь України у свiтовiй торгiвлi, обмежить можливiсть залучення iноземних iнвестицiй та технологiй для модернiзацiї економiки. 

    Електроенергетика потребує модернізації, яку треба розпочати із впровадження розробок вітчизняних науковців та конструкторів, чиї досягнення в енергетичній галузі посідають провідні позиції у світі (осучаснення українських електростанцій на основі унікальних технологій газопаротурбінних установок). Для відновлення українського експортного потенціалу електроенергії Рух вважає нагальним завданням створення «Бурштинського енергоострова». 

    Залежність від російських енергоносіїв несе постійну загрозу дестабiлiзацiї соцiально-економiчної ситуацiї, здiйснення економiчного та полiтичного тиску з боку Росiї. Народний Рух України вважає, що для уникнення цієї загрози слід вжити таких невідкладних заходів

    - розробити i здiйснювати нацiональну енергетичну стратеґiю, метою якої має стати досягнення обґрунтованого рiвня самозабезпечення України паливом i енергiєю; 

    - остаточно від’єднати енергетичну систему України від російської; 

    - прийняти програму розвитку вугільної промисловості як єдиного енергоносія, яким достатньо забезпечена Україна; 

    - забезпечити альтернативні джерела енергоносiїв (нафта, газ, ядерне паливо) на свiтовому ринку; 

    - урiзноманiтнити технiчнi можливостi та географiчнi шляхи доставки енергоносiїв в Україну (будiвництво термiналiв, трубопроводiв, танкерного флоту), насамперед шляхом введенння в дію нафтопроводу Одеса-Броди та морського нафтового терміналу в районі порту Південний, спорудження другої нитки газопроводу Тальне-Ананьїв-Ізмаїл; 

    - здійснювати транзитне транспортування енергоносiїв та iнших товарiв через територію України на підставі міждержавних угод та на основі Європейської енергетичної хартії; 

    - залучати iноземні iнвестицiї для пошуку i розробки власних родовищ нафти i газу; 

    - створити власнi ядерний паливний цикл та енергетичнi резерви; 

    - прийняти законодавчi акти, що стимулюють енергозбереження у виробництвi; 

    - реалізувати програму енергозбереження та широко впроваджувати передові енергоощадні технології; 

    - надавати перевагу розвиткові галузей i виробництв, якi потребують менше енергiї. 

    Рух переконаний, що поєднання активної політики у сфері державного реґулювання та лібералізації економічних відносин у паливно-енергетичному комплексі, створення умов для леґалізації тіньової економіки та максимального позбавлення від управлінської корупції є головним завданням державної енергетичної політики перехідного періоду. 

    Науково-технiчна безпека. Визначальним як для економiчної, так i для вiйськової безпеки держави є науково-технiчний прогрес. Здатнiсть робити науковi вiдкриття i освоювати високi технологiї є сьогоднi iндикатором економiчного здоров’я країни, ключовим елементом нацiональної могутностi i необхiдною передумовою змiцнення оборони на основi новiтнiх технiчних досягнень. Низький науково-технiчний рiвень робить неконкурентоздатною продукцiю держави на свiтовому ринку, що призводить до скорочення виробництва, втрати робочих мiсць i, як наслiдок, до соцiальної нестабiльностi. З метою запобiгання цiй загрозi необхiдно

    – розробити i прийняти Верховною Радою України цiлiсну концепцiю науково-технічної полiтики України; 

    – вiдмовитися вiд практики замкнутих торгово-економiчних угод, якi не стимулюють поетапне входження України у свiтовий (європейський) економiчний простiр; 

    – розробити систему заходiв, що стимулюють впровадження у виробництво високих технологiй; 

    – вжити комплексних заходів щодо захисту та розвитку науково-технологічного потенціалу; 

    – виявляти та усувати причини науково-технологічного відставання України; 

    – створити ефективні механізми боротьби з відпливом інтелектуального та наукового потенціалу за межі України. 

    Екологiчна безпека. Україна перебуває у станi значного антропогенного порушення та техногенної перевантаженості території, обумовленої технологiчною вiдсталiстю промисловостi i сiльського господарства та Чорнобильською катастрофою. Неефективно використовуються природні ресурси; широко застосовуються екологічно шкідливі та недосконалі технології; практично неконтрольованим є ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів; мають місце негативні екологічні наслідки оборонної та військової діяльності. 

    Загроза втрати сприятливого для проживання людей довкілля, а отже – вимирання населення, - ставить проблему екологiчної безпеки в Україні в ряд найсерйозніших. 

    У мiжнародному аспектi екобезпека обумовлює плiдну основу для спiвпрацi й розвитку життєдiяльностi, оскiльки вимагає об’єднання зусиль усiх країн заради збереження загальнолюдських екологiчних цiнностей. Екологiчної безпеки не можна досягти в односторонньому порядку, вона вимагає стабiльних стосункiв мiж державами на мирнiй основi. 

    В системi нацiональної безпеки екологiчнi загрози мають як навмисний (екологiчна агресiя), так i ненавмисний характер (транскордоннi переноси). 

Усунення можливостi екологiчної агресiї - навмисного впливу на якiсть навколишнього середовища - передбачається мiжнародними угодами, що забороняють навмисну манiпуляцiю природними процесами (динамiкою, будовою чи структурою Землi та космiчного простору), вiйськовий напад на дамби, греблi та ядернi електростанцiї, використання у ходi вiйни бiологiчних речовин тощо. Для уникнення цих загроз необхiдно

    – Верховнiй Радi України ратифiкувати всi мiжнароднi конвенцiї та протоколи, якi виключають можливiсть здiйснення екоагресiї; 

    – домагатися приєднання до мiжнародних документiв з екобезпеки всiх держав свiту; 

    – встановити суворий контроль за станом навколишнього природного середовища, виявлення та усунення загроз для здоров’я населення, своєчасне попередження громадян України в разі небезпеки; 

    – сприяти створенню екологічних союзів держав з метою ґарантiй екологiчної безпеки на реґiональному i глобальному рiвнях; 

    – впроваджувати контроль за дотриманням науково обґрунтованих нормативів природокористування та охорони довкілля; 

    – знижувати антропогенні навантаження, ліквідувати наслідки шкідливого впливу людської діяльності на природне середовище; 

    – впроваджувати у виробництво екологічно безпечні технології; 

    – реалізовувати заходи щодо зменшення впливу наслідків Чорнобильської катастрофи;

    – не допускати ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів; 

    – запровадити кримінальну відповідальність посадових осіб за неправдиве чи несвоєчасне інформування громадян про екологічні катастрофи. 

    Запобiгання ненавмисному впливу на навколишнє середовище України. Можливi такi різновиди глобальних екологiчних небезпек: змiна клiмату, пiдняття рiвня моря, зростання захворюваності на рак шкiри, обумовленого збiльшенням ультрафiолетового та iншого видiв опромiнення, поява внаслiдок глобальних катастроф екологiчних бiженцiв. 

    Для уникнення цих загроз необхiдно

    – розробити прогноз можливих наслiдкiв впливу глобальних екопроблем на економiку України; 

    – виробити нацiональні заходи щодо адаптацiї народного господарства до глобальних змiн навколишнього природного середовища; 

    - скоротити лісорозробки у зоні Карпат і забезпечити збереження лісового фонду України; 

    – брати участь у виконаннi мiжнародних угод з запобiгання глобальних змiн клiмату Землi. 

    Запобiгання транскордонним екологічним проблемам. Найнебезпечнiшими транскордонними екопроблемами є: перенесення атмосферними потоками забруднюючих речовин, забруднення вод прикордонних рiчок, скидання паводкових вод на територію України, перенесення з-за кордону епiдемiй та захворювань, великомасштабнi техногеннi катастрофи, транспортування через нашу територiю, iмпорт i поховання особливо небезпечних, токсичних та радiоактивних вiдходiв та деякi iншi. 

    Для уникнення цих загроз необхiдно

    – розробити заходи для мiнiмiзацiї збиткiв, викликаних транскордонними екопроблемами; 

    – розробити систему облiку збиткiв вiд транскордонних екопроблем та укласти спецiальні угоди у цiй сферi з прикордонними державами; 

    – приєднатися до вiдповiдних конвенцiй i протоколiв, що укладалися в межах Європейської економiчної комiсiї ООН; 

    – брати участь у розробцi i виконаннi угод щодо транскордонних рiчок i морiв.



... (ПРОДОВЖЕННЯ)...